Психологічна служба ліцею

Вітаємо вас на сторінці Психологічної Служби нашого ліцею!

Ми розуміємо, що психологічне благополуччя учнів, вчителів та батьків є надзвичайно важливим аспектом нашого навчального процесу.

Місією нашої Психологічної Служби є надання допомоги та підтримки в розвитку психологічної стійкості, покращенні взаємин та створенні сприятливого психологічного середовища в ліцею. Наша команда психологів і соціальних педагогів завжди готова працювати над вирішенням психологічних питань та підтримувати нашу шкільну родину.

---

Основні цілі та завдання психологічної служби в ліцею включають:

Забезпечення Психологічної Підтримки: Надання психологічної підтримки учням, вчителям та батькам в управлінні стресом, емоціями та особистими труднощами.

Здійснення Консультацій: Надання індивідуальних та групових консультацій для вирішення психологічних проблем та викликів.

Проведення Профілактичних Заходів: Розробка та впровадження програм та заходів, спрямованих на запобігання психологічним труднощам, включаючи антибулінгові та антиторговельні програми.

Робота з Конфліктами: Допомога в управлінні та вирішенні конфліктів між учнями, вчителями та іншими членами шкільної спільноти.

Співпраця з Батьками: Посилення співпраці з батьками шляхом надання порад та консультацій щодо виховання та підтримки дітей.

Розвиток Педагогічного Процесу: Сприяння покращенню педагогічного процесу через розробку та впровадження психологічно орієнтованих методик та програм.

Психологічна Оцінка та Діагностика: Проведення психологічних оцінок та діагностики для визначення потреб та індивідуальних особливостей учнів.

Забезпечення Безпеки та Добробуту: Сприяння створенню безпечного та психологічно сприятливого середовища в школі.

Документування та Звіти: Ведення документації та підготовка звітів про роботу психологічної служби та результати її діяльності

---

До психологічної служби ліцею входить – Протасеня Вікторія Вікторівна.

Є психологом та соціальним педагогом з базовою вищою освітою в галузі психології. Має вищу освіту, отриману в Харківській Державній Академії Культури.

Номер телефону: 066-776-57-08

---

Як допомогти дітям пережити травматичні події

Нехай ваша дитина відчуває себе в безпеці. Усім дітям, від малюків до підлітків, буде корисним ваш дотик — вистачить притулити, обняти, або просто заспокоїти поплескуваннямпо спині. Це дасть їм відчути безпеку, що так важливо після страшної або тривожної події.

Дійте спокійно. Діти прибігають по заспокоєння до дорослих після травматичних подій. Не обговорюйте свої занепокоєння з дітьми безпосередньо, або коли вони знаходяться поруч.Зверніть увагу на тон вашого голосу, оскільки діти швидко вловлюють тривогу.

Дотримуйтесь звичайного розпорядку дня, як це можливо. Серед хаосу та перемін звичайний режим запевняє дітей, що життя знову налагодиться. Намагайтеся їсти й лягати спати у заведений час. Якщо ви тимчасово переїхали, установіть новий розпорядок дня. І дотримуйтесь тих самих сімейних правил.

Допоможіть дітям насолоджуватися життям. Заохочуйте дітей до занять та ігор з іншими. Корисно відволікти їх, це дасть їм відчуття нормального життя.

Поділіться інформацією про те, що сталося. Завжди краще дізнатися деталі травматичних подій від безпечного дорослого, якому довіряють. Будьте стислими та чесними, дозвольте дітям ставити питання. Не думайте, що дітей турбує те саме, що й дорослих.

Не допускайте або обмежте доступ до новин. Це особливо важливо для дітей раннього віку та дітей шкільного віку, оскільки коли вони бачать тривожні події у репортажах по телебаченню чи в газеті, або чують це по радіо, в них може створитися враження, що ці події ще тривають. Важливо зрозуміти, як ваша дитина дивиться на ситуацію, і що її бентежить або турбує. Не читайте лекції – просто слухайте зі зрозумінням. Дайте дітям усвідомити, що вам можна розповідати, як вони почуваються в будь-який момент.

Усвідомте, що відчуває ваша дитина. Якщо дитина зізнається в занепокоєнні, не відповідайте: «Ой, не хвилюйся», тому що це може її збентежити, або сприйнятися як критика. Просто підтвердіть те, що ви чуєте: «Так, я бачу, що ти хвилюєшся».Знайте, що нормально відповісти: «Я не знаю». Найбільше діти потребують того, кому вони довіряють, щоб вислухали їхні запитання, прийняли їхні почуття та були поруч. Не хвилюйтеся про те, де знайти правильну відповідь — зрештою, немає відповіді, яка все владнає.

Зрозумійте, що питання можуть лишатися. Оскільки наслідками катастрофи можуть бути ситуації, що постійно змінюються, у дітей запитання можуть виникати неодноразово. Дайте їм зрозуміти, що ви готові поговорити в будь-який момент. Діти повинні засвоювати інформацію у своєму темпі, і питання можуть виникнути нізвідки.

Не перекладайте на дітей занадто великої відповідальності. Дуже важливо не перевантажувати дітей та не звалювати на них завдання дорослих, оскільки це може викликати в них стрес. Натомість найближчим часом вам слід знизити вимоги до домашніх обов’язківта шкільного навчання. Проте було б добре, якби діти виконували принаймні якісь справи.

Надайте особливу допомогу дітям з особливими потребами. Ці діти можуть потребувати більше часу, підтримки та поради, ніж інші. Можливо, вам доведеться спростити мову, яку ви використовуєте, і дуже часто повторювати ті самі речі. Вам також може знадобитися адаптувати інформацію відповідно до сил вашої дитини; наприклад,дитина з мовними вадами може краще розуміти інформацію за допомогою наочних матеріалів.

Допоможіть дітям розслабитися за допомогою дихальних вправ. Коли виникає тривога, дихання стає поверхневим; глибокі вдихи животом можуть допомогти дітям заспокоїтися. Ви можете піднести до рота дитини пір’їнку або пучок вати та попросити її подути на нього, повільно видихаючи. Або ви можете сказати: «Давай повільно вдихнемо на "раз, два, три", потім видихнемо на "раз, два, три"». Покладіть мʼяку іграшку або подушку на живіт дитини, коли вона лягає, і попросіть її повільно вдихати й видихати, та спостерігати за тим, як мʼяка іграшка або подушка підійматися й опускається.

Слідкуйте за ознаками травми. Протягом першого місяця після катастрофи діти зазвичай здаються нормальними, або навпаки, вередливими та навʼязливими. Після того, як шок закінчиться, у дітей може виникнути більше симптомів — особливо в дітей, які стали свідками травм або смерті, втратили найближчих членів сім’ї, зазнали попередніх травм у своєму житті або яких не переселили в новий будинок.

Знайте, коли треба звертатись по допомогу. Хоча занепокоєння та інші проблеми можуть тривати місяцями, негайно зверніться за допомогою до свого сімейного лікаря або до фахівця з психічного здоров’я, якщо вони не зменшуються або ваша дитина починає чути голоси, бачить речі, яких немає, стає надмірно стурбованою, відчуває істерики, або завдає шкоди собі чи іншим (наприклад, бʼться головою, кулаками чи ногами).

Бережіть себе. Ви можете найкраще допомогти своїй дитині, якщо також дбаєте про себе. Поговоріть про проблеми з друзями та родичами; може бути корисно сформувати групу підтримки. Якщо ви належите до церкви чи громадської групи, продовжуйте брати в ній участь. Намагайтеся правильно харчуватися, пити достатню кількість води, дотримуватися режиму фізичних вправ і висипатися. Фізичне здоров’я захищає від емоційної вразливості.Щоб зменшити стрес, зробіть глибокий вдих. Якщо ви страждаєте від сильної тривоги, яка заважає вашій здатності функціонувати, зверніться за допомогою до лікаря або спеціаліста з психічного здоров’я; якщо у вас немає доступу до нього, поговоріть з релігійним лідером. Визнайте своюпотребу в допомозі та отримайте її. Зробіть це заради своєї дитини, якщо не з іншої причини.

Ознаки травми

· Постійне відтворювання події у своїй голові;

· Кошмари;

· Переконання в тому, що світ загалом небезпечний;

· Дратівливість, гнів і різка зміна настрою;

· Погана концентрація;

· Проблеми зі сном або апетитом;

· Поведінкові проблеми;

· Нервовість через те, що люди наближаються занадто близько;

· Здригання від гучних звуків;

· Труднощі зі сном;

· Відчуженість або уникнення контакту з іншими;

· Вживання алкоголю або наркотиків підлітками;

· Функціональні порушення: нездатність ходити до школи, вчитися, грати з друзями тощо.

---

Первинна допомога людині, яка знаходиться у стані шоку

Рекомендується з самого початку припинити дію джерела травмування на постраждалу особу. Треба як найшвидше ізолювати постраждалу людину від трагічних обставин. Відвести чи віднести його (її) в більш затишне місце.

Далі необхідно надати постраждалому (постраждалій) першу допомогу у разі наявності поранень, опіків, переломів і т.п. У разі необхідності рекомендується надати травмованому постраждалому обезболюючого і заспокійливого, а, можливо, снодійне. Треба намагатися зігріти постраждалу людину за допомогою грілок. На першому етапі не рекомендується людину, яка знаходиться у стані шоку, перевозити чи переміщати.

Також рекомендується покласти людину з симптомами шоку на спину чи попросити людину зробити це (за виключенням наявності в людини серцевої недостатності, початку приступу астми і у випадку, коли людина відмовляється лягти). Далі підніміть ноги людини під кутом 45 градусів. через кілька хвилин можна опустити ноги і повторити теж саме ще раз. Коли одна нога постраждала, зробіть теж саме з однією ногою.

Зовнішні ознаки шоку

• Сильне збудження;

• Зблідніла шкіра;

• Дихання та пульс прискорені;

• Зіниці розширені;

• Кінцівки холодні;

• Пильний погляд, очі блимають;

• Витрішкуваті очі;

• Паралізоване мовлення;

• Прагнення відокремитися від інших;

• Втрата відчуття реальності;

• Відсутність реакції на біль.

Первинна допомога людині, яка знаходиться у стані ступору

1) Зігніть потерпілій людині пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні, залишаючи в той же час великі пальці виставленими назовні;

2) Кінцівками великого і вказівного пальців масажуйте постраждалій точки, які розташовані на лобі над очами рівно посередині між лінією росту волосся та бровами і чітко над зіницями;

3) Долоню вашої вільної руки покладіть на груди потерпілої;

4) Підлаштуйте своє дихання під ритм її дихання;

5) Пам‘ятайте, що людина, яка знаходиться у стані ступору, може чути і бачити.Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно і чітко те, що може викликати в неї сильні емоції (краще негативні). пам‘ятайте: треба досягти реакції потерпілої людини і вивести її зі стану заціпеніння.

Зовнішні ознаки ступору

• Різке зниження чи відсутність довільних рухів і мовлення;

• Відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотики, щипки);

• «Застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості.

---

Первинна допомога людині, яка знаходиться у стані посттравматичного стресу

1) Допоможіть постраждалій людині виразити свої почуття, пов‘язані з пережитою подією. Якщо людина відмовляється від бесіди запропонуйте їй описати те, що сталося у щоденнику чи у вигляді розповіді;

2) Докажіть постраждалій людині, що, навіть, у зв‘язку з найгіршою подією, можна повірити в те, що життя триває і треба зробити висновки, які стануть корисними у майбутньому. Дайте людині самій подумати про той досвід, який вона отримала в часи життєвих випробувань;

3) Надайте постраждалій людині можливість спілкування з тими людьми, які були свідками, чи учасниками жахливих подій. В разі потреби допоможіть їм обмінятися номерами телефонів;

4) Не дозволяйте постраждалій людині грати роль жертви, тобто використовувати трагічну подію для отримання вигоди. Приклад відповідного висловлювання: «Я не можу нічого робити. Я ж пережила такі страшні хвилини».

Зовнішні ознаки посттравматичного стресу:

• Інтенсивний страх;

• Безпомічність;

• Відчуття жаху;

• Постійне і нав‘язливе відтворення травмуючих подій;

• Зростання рівня відчуття стресу у порівнянні з тим, який людина відчувала під час події;

• Приступи інтенсивного переживання;

• Психогенна амнезія (витіснення з пам‘яті трасуючих подій);

• Тривожні (кошмарні) сни;

• Уникнення думок, почуттів чи розмов, пов‘язаних з подією;

• Постійне очікування травмуючи подій;

• Розлади стану здоров‘я людини, яка знаходиться у стані стресу.

---

Як ви можете допомогти собі в стані стресу

1) Проаналізувати, що для вас особисто є причиною стресу. Пригадайте 5 стресових ситуацій зі свого життя. Після складання списку відзначте, які пускові стресові чинники ви можете контролювати і ті, контроль над якими не у вашій владі.

2) Опишіть, що ви відчували під час кожної з перерахованих ситуацій (наприклад: гнів, злість, страх, роздратування, головний біль і т.п). Подумайте, що допомагає вам відчувати себе краще? Наприклад, фізичні вправи, розмова з другом, перегляд телепередачі та ін.

Цікаві вправи

Вправа с джеркалом.

Розкажіть про те, що вас хвилює самі собі. Сядьте зручніше перед дзеркалом і поговоріть самі з собою. Розкажіть, про все, що з вами сталося і спробуйте проаналізувати те, що трапилось. Говоріть самі з собою до того часу, поки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення. Можливо, коли ви зрозумієте причини свого стресового стану, вам стане спокійніше і ви навіть приймете рішення про подальші кроки.

Лист до себе

Деяким краще допоможе перенести всі свої хвилювання на папір. Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова більш коротка та логічна. В процесі змальовування у листі ситуації розуміння проблеми настає швидше, ніж у розмові. Лист можна відра- зу ж знищити, або сховати і перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним впоратись, як і минулого разу.

Звільнення від почуття образи

Для поліпшення свого стану вам дуже важливо звільнитися від почуття образи і пробачити тих людей, які вас образили. Психологи вважають, що: прихована образа, злоба, критика себе та інших ‒ найбільш шкідливі для здоров’я емоції. Ми повинні звільнитись від минулого і пробачити всіх без винятку, включаючи самих себе. Повне звільнення від образи або злості виліковує ваші хвороби.

Протистресове дихання

Повільно виконуйте глибокий вдих через ніс, на піку вдиху затримайте дихання, після цього зробіть через ніс видих, як можна повільніше. Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви частково позбавляєтеся від стресової напруги.

---

---

Психологічні навички саморегуляції

"Тілесне сканування"

• Вихідне положення - сидячи на дивані чи у кріслі;
• Відмічайте, що відбувається у вашому тілі, коли ви зараз уповільнились і уважно прислухайтесь до себе;
• Дихайте і спостерігайте;
• Увага на ВСІХ відчуттях, не лише больових;
• Запишіть своє спостереження.

"Заземлення"

Вправа "хребет"

• Вихідне положення - стоячи;
• Повільний нахил вперед, хребець за хребцем;
• При повному нахилі видихнути, розслабити голову, плечі, руки;
• Плавне повернення у вихідне положення;
• Можна вголос чи подумки рахувати хребці.

"Границі"

Вправа "це мій простір"

• Вихідне положення - стоячи;
• Уявіть людину чи ситуацію, що Вас обмежують/дратують/ впливають;
• Активуємо передню частину дельтоподібного м'яза, роблячи мах перед собою, кажемо вголос - "ЦЕ!";
• Лікті вбік, наче прроштовхуємось у натовпі - "МІЙ!";
• Скидіємо "вантаж" із плечей - "ПРОСТІР!";
• Можна повторити 2-3 рази;
• Запишіть відчуття.

Коментарi